sotrud.ru 1




Програма патріотичного виховання

Девіз

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини

Мета


  • Введення дитини у чарівний світ культурно-історичних надбань народу, виховання високоморального, національно свідомого покоління, патріотів, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій;

  • Виховування любові до рідного краю; ставлення до себе як до частини великого народу, розвиток творчої активності дитини.

Форми і види діяльності

  • Уроки народознавства, історії, географії, етики, літератури, музики, образотворчого мистецтва, обслуговуючої праці;

  • Мандрівки

  • Конкурси

  • Свята

  • Науково-дослідницька, навчально-пізнавальна, суспільно-гуманістична, художньо-творча діяльність

Педагогічні умови

  • Практична робота кожного учня;

  • Озброєння знаннями і навичками запису різних жанрів усної народної творчості;

  • Вивчення прислів’їв, приказок, легенд, казок, загадок, скоромовок, пісень, літописів, переказів;

  • Засвоєння знань національної, державної та народної символіки;

  • Використання народної гри;

  • Дотримання обрядовості свого народу;



  • Робота над вивченням і проведенням календарно-обрядових свят;

  • Вивчення народних промислів;

  • Вивчення народної кухні.

Завдання

  • Розширення світогляду учнів завдяки вивченню українських народних традицій та звичаїв;

  • Формування прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;
  • Виявлення індивідуальних особливостей учнів


  • Створення умов для удосконалення творчих здібностей учнів;

  • Виховання почуття прекрасного, естетичного смаку;

  • Виховання любові до малої батьківщини.

МЕТА, ЗАВДАННЯ І МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ.

Метою формування і розвитку патріотичних якостей громадян України повинно стати поетапне досягнення такого духовного і культурного рівня стану українського суспільства, яке забезпечить повне виконання всіх завдань військового захисту Батьківщини.

Головним завданням для досягнення указаної мети повинно стати створення і розвиток системи формування військово-патріотичних якостей (військово-патріотичного виховання).

У практичному руслі це означає відродження системи патріотичного виховання зі всіма її компонентами: історико-патріотичне, героїко-патріотичне та військово-патріотичне. У суспільстві вони вирішують головне завдання: підготовка підростаючого покоління до життя, праці, служби у Збройних Силах України. Щоправда, кожний з компонентів вирішує специфічні завдання:

- Історико-патріотичне - виховання гордості за свій народ, наслідування його трудових і культурних традицій, формування поваги до законності і Конституції, дітей до батьків, громадян до Батьківщини;

- Героїко-патріотичне – формування готовності до подвигу в ім’я Батьківщини, маючи на увазі подвиг миттєвості, пориву, та подвиг повсякденного труда;


- Військово-патріотичне – підготовка до військової служби, наслідування традиціям Збройних Сил України та кращим надбанням Радянської армії.

- Краєзнавче - вивчення історії міста, його пам’яток, формування почуття гордості за рідну школу, місто.

Змістовною стороною завдань є:

- Формування високих духовно-моральних принципів та громадянської відповідальності, відданості своїй Вітчизні.


- Формування патріотичних якостей і свідомості молоді на основі культурних цінностей, славних трудових і бойових традицій народу.

- Формування здорового способу життя підлітків і молоді, профілактика алкоголізму, правопорушень і бездоглядності.

- Визначення власних ціннісних орієнтацій, відношення до своїх традицій і культури, минулого і майбутнього – все це стає не абстрактною теорією, а насущною проблемою сьогоднішнього дня.

Необхідне визначення ідейних основ формування патріотичних якостей, формування загального громадянського характеру і загального національного Духу.

Основним інститутом, що забезпечить організацію і функціонування всієї системи формування патріотичних якостей має стати держава, але важливу роль повинні відіграти і інші складові патріотичного виховання, такі як сім’я, школа, громадські організації. Ефективність даного процесу залежить від послідовності проведення єдиної політики і скоординованості дій всіх соціальних інститутів, від їх функціональної готовності.

Направлення і механізми

формування патріотичних якостей учнів школи

1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання :

- підготовка нормативно-правових актів із питань патріотичного виховання, внесення відповідних змін в законодавство;


- визначення механізмів економічного стимулювання суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють підтримку заходів ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, направлених на формування патріотичних якостей;

- розробка порядку проведення всеукраїнських конкурсів, присвячених проблемам патріотичного виховання.

2. Активізація діяльності органів державної влади і громадських організацій в сфері формування патріотичних якостей:

- забезпечення системності патріотичного виховання;

- об’єднання і координація зусиль центральних і місцевих органів влади в роботі по патріотичному вихованню;


- посилення патріотичної роботи, проведення днів та місячників захисника Вітчизни, „вахт пам’яті”, пошуково-краєзнавчої роботи, туристичних походів;

- залучення учнівської молоді до вивчення культури, історії України, пропаганда досягнень вітчизняної культури і мистецтва, підтримка діяльності творчих об’єднань, клубів за інтересами, фольклорних колективів;

- виховання культури поведінки, поваги до старшого покоління, правової свідомості, турботливого ставлення до природи;

- створення відповідних умов і залучення учнівської молоді до занять фізичною культурою і спортом, направлення набутого фізичного виховання на підготовку до праці і захисту Вітчизни;

- удосконалення системи підготовки і перепідготовки кадрів, що займаються питання формування патріотичних якостей;

- активне залучення до формування патріотичних якостей у учнівської молоді ветеранських громадських організацій, використання їх досвіду і духовного потенціалу з метою збереження і примноження славних бойових і трудових традицій нашого народу.

3. Інформаційно-пропагандистське забезпечення патріотичного виховання учнівської молоді:

- розробка рекомендацій про посилення патріотичної направленості програм радіомовлення та телебачення, матеріалів друкованих засобів масової інформації;

- активна протидія ідеям, що фальсифікують історію України і її діяльність;

- організація в теле-, радіопрограмах і пресі постійно діючих рубрик про формування патріотичних якостей у молоді, про досвід роботи в даному направленні різних соціальних інституцій, в тому числі ветеранських, молодіжних та дитячих громадських організацій, з залученням до обговорення проблем патріотичного виховання відомих вчених, педагогів, ветеранів війни і праці, лідерів і активістів громадських організацій.

4. Посилення ролі сім’ї в процесі формування патріотичних якостей учнівської молоді:

- створення належного рівня життєдіяльності сім’ї, належних умов для духовного, морально-етичного, художньо-естетичного, фізичного, інтелектуального та освітнього розвитку дітей;


- підвищення педагогічної культури батьків, зокрема шляхом підготовки нових програм і підручників з питань патріотичного виховання.

5. Формування науково-теоретичних і методичних основ формування патріотичних якостей:

- здійснення заходів по розширенню фактографічної бази історичних подій, публікацій нових архівних документів, видання історичної літератури, мемуарів, довідкових матеріалів про досягнення України, серій книг патріотичного направлення;

- підготовка і видання наукових праць, науково-методичних, навчальних підручників і рекомендацій з питань патріотичного виховання молоді;

- систематичне проведення науково-практичних конференцій, семінарів з проблеми формування патріотичних якостей учнівської молоді;

- створення на базі кращих наукових установ і закладів освіти експериментальних центрів для проробки виховних інноваційних технологій, розповсюдження передового досвіду роботи.

Патріотизм складає найважливішу ціннісну основу будь-якого, самого демократичного суспільства і виступає не лише інтегруючим початком, а й суттєвим внутрішнім мотивом для саморозвитку і розкриття всіх потенціальних соціальних можливостей в духовній, економічній і соціальній сферах життя суспільства. Історія України являє собою нерозривне переплетіння трагічного і героїчного і не тільки не підлягає забуттю, а повинно служити головним стержнем в діяльності всіх суб’єктів патріотичного виховання.

Батьківщину не обирають – обирають її незалежність


Мета: ознайомлення учнів з історією незалежності держави, державними символами України; виховання патріотичних почуттів.


Вчитель. Барвиста осінь зустрічає нас важливим, урочистим, незабутнім святом – Днем знань. Схвильовано радіють учні, вчителі, батьки. Рясніють квіти, сяють посмішки і так багато друзів навкруги!


Ведуча 1. Вересень, стежка до школи

Дзвонить веселий дзвінок.

Через лужок, через поле

Сонце спішить на урок.


Ведуча 2. Пахне прив'ялим цвітом –

З гаю, з городу, з двора.

Ми попрощалися з літом,

Знову до школи пора.


Ведучий 1. Так сонячно, ясно довкола

І тануть хмаринки вгорі.

До школи, до школи, до школи (діти всі разом)

Сьогодні прийшли ми усі.


Учениця 1. Зачекався клас наш гарний, чистий.

Ми сьогодні всі красиві й урочисті

З квітами барвистими в руках.

Й радість світиться у кожного в очах.


Ведучий 2. Вересень. Сонця повінь.

Золотиться осінній лист.

Дім наш – школа – усмішок повен

Ми – його невмирущий зміст.


Вчитель. Ціле літо школа вас чекала

Чепурилась, щоб зустріти вас.

Так багато знань приготувала

В добру путь! Настав навчання час.


Учень 1. Благослови нас Україно-мати,

Дай сил науку мудру пізнавати,

Натхнення мати

добрі справи нам творити

Й твоїми вірними синами виростати,

Щоб у священнім мирі всім нам жити.


Вчитель. Отже, дорогі діти, тема нашого першого уроку…


Всі (хором): Батьківщину не обирають – обирають її незалежність!


Вчитель. Сьогодні ми більш детально ознайомимося з історією незалежності держави, державними символами України. Насамперед, хочу вам зачитати ці важливі рядки.

Акт проголошення незалежності України

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року; продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні; виходячи на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами; здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України 24 серпня 1991 року.


1 грудня 1991 року народ України проголосував за державну незалежність і цим наприкінці XX століття змінив усталений хід історії, який, здавалося, не провіщав швидкого краху останньої імперії. Ми самі почали писати історію своєї землі. Адже в ній наші духовні корені, і вона дала нам горде ім’я – українець.

Які барви переважатимуть на сторінках цієї історії? Куди буде спрямована енергія нації? Яку державу ми збудуємо? Яка їй судилася доля? Відповідь на усі питання дасть невблаганний час, який кожному вимірює те, що заслужив. Але вже сьогодні можна сказати, що голос молодої Української держави почутий, бо її народ безповоротно обрав демократичний шлях повернення до сім’ї європейських народів. Історія знову дала Україні шанс стати самостійною, незалежною державою.


Ведучий 1. Найважливішою ознакою будь-якої держави є наявність конституції. 28 червня 1996 року 5 сесія Верховної Ради України від імені українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім і прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає Конституцію – Основний закон України.

Ведучий 2. Україна має давні конституційні традиції і видатні пам’ятки правової культури. Ще в княжі часи з’являється збірник законів – “Руська Правда” князя Ярослава Мудрого. “Руська правда” була і діючим законом в Литві. На її основі було складено три збірники законів, які дістали назву Литовські статути. Пізніше значне місце в Україні займають збірники магдебурзького права. Ці збірники встановлювали порядок виборів, функції органів влади, суду, регулювали питання торгівлі, спадщини, визначали покарання за різні види злочинів. Магдебурзьке право діяло в більшості міст України. Українські міста отримували його від литовських князів, польських королів, російських царів і українських гетьманів.



Ведуча 1. Першою в історії українського народу дійсно демократичною народною конституцією була конституція П.Орлика. Вона мала назву “Пакти (договори, угоди) і конституції законів і вольностей Війська запорізького”.

У 1918 році Центральною Радою була затверджена конституція М.Грушевського, яка проголосила Українську Народну Республіку суверенною, самостійною і незалежною державою.

За роки більшовицької влади в Україні були прийняті чотири радянських конституції.

В 1996 році на всенародне обговорення було винесено проект нової Конституції.


Ведуча 2. Прийняття Конституції – це подія великої ваги. Адже саме конституція є тим документом, який перетворює населення в народ, а територію – в державу. Українське суспільство отримало вичерпну відповідь на питання: “Що ми будуємо і куди йдемо?” Будуємо суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються вищою суспільною цінністю. Прийняти Конституцію недостатньо. Необхідно ще навчитися жити у відповідності з нею. Не будемо поважати Конституцію – не буде поваги і до нас, до України. Нехай же Конституція України стане головним підручником життя Громадянина та правилами поведінки Держави.


Вчитель. Український народ, який сьогодні розбудовує свою власну державу, представляє її перед усім світом символами суверенності – гербом, прапором, гімном. Це визначає 20 ст. Конституції.

Дев’яносто років тому на руїнах Російської імперії постала самостійна Українська Народна Республіка. А після розпаду Радянського Союзу наша Україна стала суверенною державою. І в першому, і в другому випадку відразу постало запитання: якою має бути символіка Української держави? До вирішення свого часу доклали чимало зусиль видатні історики, художники, літератори.

Першим символом відродження нації був прапор.

Учень 2. Вже скільки закривавлених століть


Тебе, Вкраїно, імені лишали...

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Степів таврійських і карпатських гір

З’єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної держави!

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали...

Але він знов, як день новий, розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!


Ведучий 1. Ще не звучав гімн і не використовувався тризуб, а синьо-жовте полотнище вже стояло в залі парламенту.

24 серпня після прийняття історичного рішення депутати запропонували внести синьо-жовтий прапор і установити його в приміщенні Верховної Ради. Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підтримав пропозицію, і прапор під оплески внесли в зал і установили на підвищенні біля Президіуму. Так вперше синьо-жовтий прапор легальним шляхом потрапив в зал законодавчого органу держави. Над куполом парламенту він замайорів 4 вересня.


Ведуча 1. Пройшовши крізь століття, з національного ставши державним, жовто-блакитний прапор тепер розвивається в усіх населених пунктах нашої країни.


Учениця 2. Над рідним Каневом блакитно-жовтий прапор.

Священний український оберіг...

Чи є такі ще в нації другої

Теплом благословенні кольори?!

Де синє небо з мрії золотої

Несе до Бога наші вечори.

І колискове материнське слово...

З молитвою Всевишнього вітця.

О, як тобі, містечко світанкове,

Блакитно-жовті барви до лиця.

Над рідним Каневом блакитно-жовтий прапор.

Священний український оберіг...



Ведуча 2. Основою герба Української Народної Республіки став тризуб – знак, що траплявся ще на срібних монетах великого князя Володимира. З деякими змінами цей символічний знак бачимо також на грошах його синів: князя Святополка і Ярослава Мудрого.

22 березня 1918 року Центральна Рада прийняла тризубий знак за герб УНР. Тризуб, як малий герб суверенної України схвалено у 1992 році. 14 червня 2000 року урядом нарешті затверджено законопроекти про великий державний герб України. Соціальна комісія на чолі з віцепрем’єр-міністром М.Жулинським пропонує затвердити: великим гербом України є зображення на синьому тлі золотистого знака Володимирового князівства – тризуба, а по боках – козака з мушкетом і коронованого лева. Над щитом – князівський вінець, а внизу – переплетені з житом калина червона та золоте пшеничне колосся, та жовто-синя стрічка. Як бачимо, основою герба є тризуб, узятий з великого й малого гербів УНР. А ті, в свою чергу, були запозичені з символіки античної України.


Ведучий 2. До найбільших святинь будь-якого народу належить і гімн. Це ті слова, та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших акордах, з тремтінням в душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого й світлого. Є такий символ і в українців – це гімн “Ще не вмерла Україна”.

(Звучить гімн України).


Ведучий 1. Не розчаровуйсь в Україні –

Немає єдності у нас.

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні.

А зрозумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вона свята, а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні.

Ідеї волі певним будь.

Бо тільки той є справжнім сином,


Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садках достатку і добра.


Мама учня. Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплять ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.


Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.


Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.


Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Заключне слово вчителя: Ми повинні думати про Україну сьогодні, і про те, якою вона буде в майбутньому, якою залишимо її в спадок нашим нащадкам. Олександр Довженко писав: “Сучасне завжди знаходиться в дорозі з минулого в майбутнє”. І дійсно: яким би шанованим і величним не було наше минуле, яким би прекрасним не уявлялось нам майбутнє, живемо ми сьогодні. І чи будуть поважати нас наші діти, пишатимуться нами наші нащадки вирішується сьогодні і залежить це тільки від нас.