sotrud.ru 1


Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет технологій та дизайну
Інститут післядипломної освіти

Воронкова Т.Є.
Корпоративне управління
Опорний конспект лекцій


для студентів спеціальності:

8.050201 «Менеджмент організацій»





КИЇВ - 2010







Тема 1. Економічна і правова сутність корпоративного управління.


План.

  1. Корпоративное управление и диалектика його розвитку.

  2. Поняття і значення ефективного корпоративного управління.

1. Корпоративне управління и диалектика його розвитку.

Корпоративна власність, корпоративне управління, корпоративна культура, корпоративні конфлікти – всі ці словоутворення пов’язані з поняттям «корпорація».

Господарський кодекс України, який вступив у силу 1 січня 2004 року, визначає корпорацію як договірне об’єднання підприємств з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного із учасників органам управління корпорації.

У світовій господарській і правовій практиці поняття корпорації трактується значно ширше. Це не стільки деяке «надфірмове» утворення, скільки певним чином зформирований суб’єкт гозподарювання.

У Великому економічному словнику під редакцією А.Азрилияна (М., Інститут нової економики, 1997 р.) під корпорацією розуміється «широко розповсюджена у розвинутих країнах форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає дольову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професійних керівників, які працюють за наймом». Більш того, тільки така корпорація може бути об’єктом корпоративних прав, визначених Господарським кодексом України як права особи – суб’єкта корпоративних прав, яка володіє часткою статутного фонду (майна) господарської організації. Такий об’єкт називають ще емітентом корпоративних прав, а такого суб’єкта - власником корпоративних прав (або інвестором).


Згідно Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» корпоративне управління - система відносин, яка визначає
правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності
господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл
прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками
стосовно управління товариством {Статтю 1 доповнено абзацом
згідно із Законом N 801-VI ( 801-17 ) від 25.12.2008 }.
В першу чергу мова йде про акціонерні товариства – адже саме їх з найменшими поправками можна віднести до корпорацій. Але не тільки вони є об’єктом корпоративного управління. Практично всі види господарських товариств, які створюються і здійснюють діяльність відповідно до законодавства України, також є емітентами корпоративних прав.

Правова сутність та основні етапи розвитку корпоративних прав:

• емисія (розміщення) корпоративних прав (випуск акцій акціонерного товариства і формування статутного капіталу в інших господарських товариствах);

• «життя» корпоративних прав після емісії (операції, які проводяться між емітентами корпоративних прав, їх власниками і третіми особами, а також взаємовідносини емітентів і власників);

• ліквидація (погашення) корпоративних прав.

Таким є комплексний підхід з дослідження природи корпоративних прав. Такий підхід необхідний для визначення можливостей і методів залучення інвестицій у діяльність підприємства.

Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також врахування інтересів і активне співробітництво із особами, які зацікавлені в діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою тощо).

Корпоративне управління може бути визначено як зведення правил і принципів, які забезпечують таке управління та контроль над компанією, котрі в найбільшому ступені враховують інтереси акціонерів та інших заінтересованих осіб, включаючи працівників, клієнтів і постачальників.


2. Поняття і значення ефективного корпоративного управління.

Компанії, які додержуються високих стандартів корпоративного управління, як

правило, отримують больш широкий доступ до капіталу у порівнянні з корпораціями, які управляються неналежним чином. Ринки цінних паперів, по відношенню до яких діють жорсткі вимоги до системи корпоративного управління, сприяють зниженню

інвестиційних ризиків. Компанії, які ефективно управляються, вносять больший вклад в національну економіку і розвиток суспільства в цілому.

У країнах з перехідною економікою ринок починає усвідомлювати зв’язок між вартістю компанії та корпоративним управлінням. Але такого зростання домоглися не українські, а російські компанії. Досить назвати компанію харчової галузі «Вімм-Білль-Дан» (ринкова капіталізація $814 млн. є майже такою, як в «Укртелекому») чи АТ «Вимпелком», яке у 2001 році залучило $337 млн. шляхом розміщення акцій.

Інвестору-аутсайдеру потрібно небагато: розуміння стратегії компанії, прозорість фінансової звітності, достовірність інформації та гарантії захисту прав акціонерів. Від нормального корпоративного управління інсайдери одержують вигоду, про яку вони зараз, можливо, не думають: згодом вони зможуть набагато дорожче продати свої акції тільки за рахунок зростання своєї репутації та довіри з боку аутсайдерів.

Ринкова вартість компанії дорівнює сумі вартості капіталу компанії та ринкової доданої вартості (MVA, market value added). Саме MVA має враховувати якість корпоративного управління, за що інвестори готові заплатити додаткову ціну (премію) — CGQP (corporate governance quality premium). За оцінками McKinsey & Company, у країнах Східної Європи CGQP може скласти понад 30% ринкової вартості капіталу компанії.

Якість корпоративного управління (дотримання прав акціонерів; виплата дивідендів; прозорість процедур корпоративного управління; структура та функції керівних органів акціонерного товариства і т.д.) є нематеріальним активом, який може бути оцінений та включений до балансової вартості, що приведе до зростання власного капіталу компанії. Це стане сигналом для зростання й ринкової вартості акцій компанії.


Полегшення доступу до ринку капіталів. Практика корпоративного управління — фактор, який сприяє успіху чи невдачі компаній при виході на ринок капіталів. Інвестори сприймають компанії, які ефективно управляють, як дружні, і як такі, що спроможні забезпечити акціонерам достатній рівень доходності вкладень. Чим вище рівень корпоративного управління, тим більше вірогідності, що активи використовуються в інтересах акціонеров, а не розкрадаються менеджерами. Зниження вартості капіталу. Компанії, які дотримуються належних стандартів корпоративного управління, можуть добитися зменшення вартості зовнішних фінансових ресурсів, які використовуються ними у своїй діяльності і, відповідно, зниження вартості капіталу в цілому.

В Україні вартість позикового капіталу є досить високою, а залучення зовнішних ресурсів шляхом випуску акцій практично відсутня. Тому підвищення рівня корпоративного управління може дати досить швидкий ефект, забезпечивши зменшення вартості капіталу компанії і зростання її капіталізації.
С
прияння зростанню ефективності. Належне корпоративне управління може сприяти досягненню компаніями високих результатів і зростанню ефективності. В результаті поліпшення якості управління система підзвітності стає більш чіткою, поліпшується нагляд за роботою менеджерів і укріплюється зв’язок системи стимулювання менеджерів за результатами діяльності компанії.

Ефективне корпоративне управління, забезпечує дотримання законодавства, стандартів, правил, що дозволяє компаніям уникнути витрат, пов’язаних із судовими процесами, позовами акціонерів тощо. Крім того, покращуються можливості врегулювання корпоративних конфліктів між міноритарними (власники невеликих пакетів акцій) та мажоритарними (власники великих пакетів акцій) акціонерами, між менеджерами і акціонерами, а також між акціонерами и заінтересованими особами.

Вартість ефективного корпоративного управління. Організація системи ефективного корпоративного управління потребує значних витрат, в тому числі і витрат на залучення спеціалістів з корпоративного управління. Компаніям прийдеться оплачувати роботу зовнішнім юрисконсультам, аудиторам і консультантам. Значними можуть бути і витрати, пов'язані із розкриттям додаткової інформації.


Однак вигоди від створення такої системи суттєво перевищують витрати.
Тема 2. Корпоративні форми підприємництва в Україні.

План.


  1. Розвиток корпоративного законодавства в Україні.

  2. Сутність і види господарських товариств.

  3. Види акціонерних товариств. Поняття відкритого акціонерного товариства.


1. Розвиток корпоративного законодавства в Україні.

Розвиток корпоративного законодавства в Україні можна підрозділити на декілька етапів. Починаючи з 1991 р. приймаються декілька законів, пов’язаних з регулюванням підприємницької діяльності: закони “Про підприємництво”, “Про власність”, “Про підприємства в Україні”, “Про цінні папери і фондову біржу”. Відповідно до цих законів визначені учасники ринкових відносин – підприємці різних форм власності і організаційно – правових форм, у тому числі, корпорації.

З виходом у світ Закону України “Про господарські товариства”(1991 р.) визначено правовий статус господарських товариств як особливої форми корпоративних суб’єктів підприємницької діяльності. В законі визначено 5 форм господарських товариств: акціонерне, з обмеженою, додатковою відповідальністю, повне, командитне).

В подальшому розвиток корпоративних форм підприємництва відбувався під впливом процесів корпоратизації та приватизації, що супроводжувалися створенням інвестиційних посередників, довірчих і страхових товариств, інвестиційних фондів і компаній. У 1996-2002 р.р. суттєво поглиблюється корпоративне законодавство

( прийнято закони “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” ,1996 р.; “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди, 2001 р.” тощо). За останні роки підготовлені і введені в дію (2004 р.) Цивільний і Господарський кодекси України, які суттєво змінили українське корпоративне законодавство. З їх введенням в дію стали нечинними закони “Про підприємництво”, “Про підприємства в Україні”, «Про власність».


У 2006 р. прийнято Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок », а у 2008 р. Закон України «Про акціонерні товариства».
2.Сутність і види господарських товариств.
Відповідно до чинного законодавства України1, господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах:


  • акціонерне товариство

Товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм майном. Акціонери відповідають за зобовязаннями Товариства лише в межах належних їм акцій.


  • товариство з обмеженою відповідальністю




Товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах своїх внесків.




  • повне товариство


Товариство, усі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.




  • товариство з додатковою відповідальністю

Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх недостатності - додатково майном, що їм належить, пропорційно до розміру внеску кожного учасника до статутного фонду. Максимальний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.





  • командитне товариство


Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується внеском у майно товариства.



3. Види акціонерних товариств.

Сутність публічного та приватного акціонерного товариства.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.
Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки
приватне розміщення акцій.
Публічне акціонерне товариство (надалі: Товариство) є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Публічне акціонерне товариство зобов'язане пройти процедуру лістингу та залишатися у біржовому реєстрі принаймні на одній фондовій біржі.
Укладання договорів купівлі-продажу акцій публічного
акціонерного товариства, яке пройшло процедуру лістингу на
фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі з
урахуванням положень частини першої цієї статті.
Акції приватного акціонерного товариства не можуть
купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком
продажу шляхом проведення на біржі аукціону.

Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним законодавством.


Оскільки Товариство є окремою юридичною особою, його власники (акціонери) не несуть особистої відповідальності за його зобов’язаннями (акціонерне товариство несе відповідальність за зобов’язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.

Власники акціонерного товариства. Власниками Товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:


  • фізичні особи;

  • юридичні особи;

  • держава, яку представляє Фонд державного майна України або інша уповноважена особа;

  • територіальна громада, яку представляє уповноважена особа.


Грошові кошти, які акціонер інвестує в Товариство під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності Товариства, спрямованої на досягнення визначених акціонерами цілей.

Вищим органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів. Вони проводяться не менше, ніж один раз на рік, хоч позачергові збори можуть скликатися і частіше.

Цілі діяльності акціонерного товариства. Основною метою діяльності акціонерного товариства є отримання прибутку. Конкретні цілі, форми та види діяльності фіксуються в Статуті Товариства, що затверджується Загальними зборами акціонерів.

Для досягення цілей діяльності Товариства Правління від його імені укладає необхідні контракти й угоди, проводить певну кадрову політику, здійснює інші юридично значущі дії в межах повноважень, визначених Статутом.

Переваги акціонерного товариства. Акціонерне товариство є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Публічні акціонерні товариства мають такі переваги:

  • більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;
  • фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);


  • відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів;

  • функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму “команди” високопрофесійних керівників.

Права акціонерів. По відношенню до Товариства, в яке акціонер вклав свої кошти, він має такі права:

а) право брати участь в розподілі прибутку Товариства

Якщо Товариство отримує прибуток, він може бути:

  • розподілений між акціонерами у вигляді дивідендів;

  • реінвестований у Товариство;

  • використаний для придбання цінних паперів інших Товариств;

  • залишений на рахунку тощо.

Рішення про розподіл прибутку за результатами календарного року приймають Загальні збори акціонерів. У разі прийняття Загальними зборами рішення про виплату дивідендів кожний акціонер отримує їх пропорційно належній йому частці у статутному фонді Товариства.

б) право брати участь у прийнятті рішень

Право акціонерів на участь в прийнятті найважливіших рішень життєдіяльності Товариства гарантується законом.

в) право на продаж акцій

Акціонери публічного акціонерного товариства мають право без згоди Товариства та інших акціонерів в будь-який час продати всі або частину своїх акцій будь-якій особі та за будь-яку ціну. Це право - одне з найважливіших прав акціонера.

г) переважне право на придбаня додатково випущених акцій

Використавши зазначене право, акціонери можуть зберегти свою частку (у відсотковому виразі) у Статутному капіталі Товариства в разі емісії додаткової кількості акцій . Порядок придбання акціонерами акцій додаткової емісії рекомендується встановити у спеціальному внутрішньому нормативному документі Товариства.


д) право на участь у розподілі майна Товариства в разі його ліквідації

Якщо Товариство припиняє свою діяльність, то відповідно до вимог закону воно зобов’язане розрахуватися із усіма своїми кредиторами перш ніж розподіляти кошти, що залишилися, між акціонерами, які не є кредиторами Товариства.
Перелічені вище права - це типові права акціонерів - власників простих акцій. Якщо Товариство випускало різні категорії акцій, то обсяг прав їх власників, залежно від категорії акцій, буде суттєво відрізнятися.
Захист прав акціонерів є дуже важливим фактором, який обумовлює можливості Товариства щодо залучення капіталу. У таких країнах як Україна, де ринок капіталу перебуває на стадії розвитку, особливу увагу треба приділяти питанням захисту прав дрібних акціонерів, які є найбільш вразливими.
Залежно від конкретних обставин, захист прав акціонерів повинні здійснювати:

- Загальні збори акціонерів як вищий орган Товариства.

- Наглядова рада Товариства.

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні управління.
- Органи прокуратури України.

- Органи суду.

Обов’язки акціонерів. Відповідно до чинного законодавства України, основним обов’язком акціонера є повна оплата акцій, що йому належать, в термін, встановлений Статутом Товариства, але не більше одного року. Акціонери Товариства також зобов’язані:


  • дотримуватись вимог Статуту Товариства і виконувати рішення Загальних зборів акціонерів та інших органів управління Товариства;

  • не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію Товариства.


Тема 3. Корпоративні цінні папери.